Хронічний гепатит -

дифузний запальний процес у печінці, який триває без суттєвого покращення не менше 6 місяців.
Хронічний гепатит - поліетіологічне захворювання, у виникненні якого мають значення: вірусна інфекція, дельта-інфекція, алкоголь, деякі медикаменти, промислові отрути, метаболічні порушення.
Патогенез хронічного гепатиту залежить від етіологічного фактору. У патогенезі вірусного хронічного гепатиту мають значення вірусна реплікація (відтворення віруса) та імунна відповідь хворого. Вірус гепатиту не має безпосередньої цитопатичної дії. На початковій стадії хронічного гепатиту вірус проникає у гепатоцит, після чого у ньому синтезуються вірусні субкомпоненти з подальшим збиранням повного віріона і появою достатньої кількості вірусних антигенів, на які розвивається токсична дія Т-лімфоцитів. Це веде до деструкції гепатоцита.
Патогенез алкогольного гепатиту пов'язаний з прямою токсичною дією алкоголю на мітохондрії та ендоплазматичний ретикулум печінкових клітин і виникненням гепатоцелюлярного некрозу.
При аутоімунному (люпоїдному) гепатиті внаслідок дефекту імунорегуляції в організмі продукуються антитіла до антигенів мембрани печінки, янтиядерні антитіла, антитіла до печінково-специфічного ліпопротеїну, що веде до клітинного цитолізу гепатоцитів власними лімфоцитами.
Класифікація хронічного гепатиту (за С.Д.Подимовою, 1993).
1. За етіологічною ознакою:
вірусний, алкогольний, аутоімунний, токсичний, медикаментозний, неспецифічний реактивний, вторинний біліарний при печінковому холестазі, метаболічний.
2. За морфологічною ознакою:
агресивний, персистуючий, лобулярний.

1. 3. За клінічною ознакою:

хронічний активний гепатит вірусної етіології, аутоімунний, персистуючий, лобулярний.
За активністю процесу:
активний, неактивний.
За функціональним станом печінки:
компенсований, декомпенсований.
Міжнародний конгрес гастроентерологів (Лос-Анджелес, 1994) запропонував нову класифікацію хронічного гепатиту, що враховує 4 основних критерії оцінки: етіологію, патогенез, ступінь активності і стадію хронізації захворювання.
Класифікація хронічного гепатиту (Лос-Анджелес, 1994):
За етіологією:
хронічний вірусний гепатит В;
хронічний вірусний гепатит С;
хронічний вірусний гепатит Д;
криптогенний хронічний гепатит;
невизначений хронічний вірусний гепатит;
аутоімунний гепатит;
медикаментозно-індукований гепатит.
За ступенем активності:
мінімальна; маловиражена; помірно виражена; виражена.
За стадією гепатиту:
0 – фіброз відсутній;
1 – маловиражений перипортальний фіброз;
2 – помірний фіброз;
3 – виражений фіброз;
4 – цироз печінки.
Клінічні прояви гепатиту вкладаються у ряд синдромів:
- астеновегетативний (загальна слабкість, безсоння, зниження працездатності, дратівливість);
- диспептичний (поганий апетит, нудота, іноді блювота, важкість в епігастрії, відрижка, розлади стільця, здуття живота);
- гепатомегалічний (печінка щільна, поверхня її гладка,чутлива при пальпації);
- больовий (незначні болі в правому підребер'ї);
- холестатичний (шкірне свербіння, ксантоми, ксантелазми);
- жовтяничний (жовте забарвлення шкіри, склер, слизових);
- спленомегалічний (збільшення селезінки);
- геморагічний (шкірні петехії);
- артралгічний (множинні артралгії - переважним ураженням крупних суглобів).
Крім того, характерними є лабораторні синдроми:
- цитолітичний (підвищенння в плазмі крові АСТ, АЛТ, глутаматдегідрогенази, сироваткового заліза);
- мезенхімально-запальний (гіпергамаглобулінемія, прискорення ШОЕ, підвищення показників тімолової проби, СРП, серомукоїду, антитіл);
- холестатичний (збільшення у плазмі рівня лужної фосфатази, гама - ГТП, кон'югованого білірубіну, холестерину, жовчних кислот);
- печінково-клітинної недостатності (збільшення некон'югованого білірубіну, зниження протромбіну, проконвертину, проакцелерину, трансферину);
- гіперспленізму (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія).
Хронічний персистуючий гепатит перебігає безсимптомно, тому діагностується у багатьох хворих пізно. Характерними є скарги на загальне недомагання, важкість у правому підребер'ї; дискомфорт в епігастрії, диспептичні явища. При об'єктивному обстеженні хворих виявляється помірна гепатомегалія (+2см), край печінки дещо ущільнений, жовтяниці нема. Лабораторні синдроми цитолізу, печінково-клітинної недостатності зустрічаються нечасто, рівень білірубіну крові підвищується незначно, рівень трансаміназ більший від норми у третини хворих. Захворювання має доброякісний перебіг, у 25 % хворих можливе виздоровлення.
Хронічний активний гепатит характеризується розгорнутою суб'єктивною і об'єктивною симптоматикою з наявністю лабораторних синдромів цитолізу, мезенхімального запалення, гепатоцелюлярної недостатності і холестазу.
Частота клінічних симптомів: